[Padre]

И что только незалежные хохлы с русским языком не вытворяют...

Попались аж целых два перевода стихотворения Пушкина "У Лукоморья.."

ПУШКІН, ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

1-й вариант

В Цибулемор"ї дуб зелений
Цiпок злотий на стовпурi,
I в день, i нiччю кицька вчена
По цепу вештає всi днi.
Iде праворуч - пiсню виє,
Лiворуч - байку муркотить,
Потвори, лiсовик дурiє,
Русалка на гiллях висить.
Там на спростованих дорiжках
Слiди небачених тварин,
Домiвка на курячих нiжках
Стоїть без вiкон та дверин.
Примари там у лici милi,
Там у зорi нахлинуть хвилi
На берег дикий та пустий,
I тридцять парубкiв моторних
Виходять з-за кущiв потворних,
А з ними дядько їх морський.
Там королевич за городом
Тримає в полонi царя,
Там промiж хмар, перед народом,
Скрiзь лiс, галявини, моря
Негiдь несе богатиря.
Царiвнi в серце впала туга
Та вовченя їй замiсть друга.
Там ступа з Бабою-Ягою
Нахабно пре сама собою.
Там Чахлик-Цар на грошах мре,
Там руський дух - кацапом тхне!
Я мед там коштував, бував:
Дубок i справдi величавий;
Пiд ним сидiв арап курчавий
Менi це все розповiдав


2-й вариант



Похоже хохлы сами не знают, как это перевести.
В Цибулемор"ї .... и Русалка на гiллях висить.., кацапом тхне...- это просто пиздец!

Вот ещё шедевры дибилизма:

Я ВАС КОХАВ...
Я вас кохав; в душі моїй ще, може,
Кохання пал і досі не погас,
Та хай воно вас більше не тривоже, —
Не хочу я нічим журити вас.
Я вас кохав мовчазно й безнадійно,
Боявся вас і потай ревнував;
Я вас кохав так ніжно і так мрійно,
Як дай вам Бог, щоб інший вас кохав!

(Перекладач: М.Чернявський Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас.— Харків: Торсінг, 2003., щоб інший вас кохав!)


БIСИ
Хмари мчаться, хмари линуть;
Мiсяць, в хмарах снуючись,
Тьмяно свiтить в хуртовину;
Мутно в небi, мутно скрiзь.
Їду, їду в чистiм полi:
Тiльки дзвоник дзiнь-дзiнь-дзiнь...
Страшно, страшно мимоволi
У полях пiд цю крутiнь!

(Переклад Василя МИСИКА)


Я прийшов до тебе, мила,
Розказать, що сонце встало,
Що його живуща сила
В листі променем заграла,
І у лісі щохвилини
Кожна брунька оживає,
І лунає спів пташиний,
І нове життя буяє,
Що до тебе з тим же палом
Бється серце, ллється мова,
Що душа, пойнята шалом,
Вся тобі служить готова,
Що на мене повіває
Щастя, радість відусюди...
Що співатиму, не знаю,
Але співів - повні груди!

(А. Фет у перекладі М. Вороного)